МЕЦЕНАТ ЛЮДМИЛА РУСАЛІНА ПІДТРИМАЛА БАЛЕТ «СПАРТАК» У ВИКОНАННІ ЗІРКОВИХ ТАНЦІВНИКІВ
31 травня зал Національного театру опери та балету ім. Тараса Шевченка був переповнений. У цей вечір публіці був представлений балет “Спартак” за участю зірок першої величини: прима-балерини театру La Scala і посла італійського танцю в світі Петри Конті, прима-балерини Національної опери, Народної артистки України Катерини Кухар, прем’єра балету, Заслуженого артиста України Олександра Стоянова і першого соліста Ярослава Ткачука. Свято балету відбулося завдяки зусиллям Олександра Стоянова, який виступив в якості продюсера, мецената Людмили Русаліної та ТМ “Статус”.
Протиборство римського патриція і ватажка повсталих рабів, про яке розказано мовою танцю, вважається перлиною в репертуарі Національного театру опери та балету ім. Тараса Шевченка. Однак ніколи ця історія не була представлена публіці настільки сильними виконавцями, які показали найвищі зразки танцювальної техніки та акторської майстерності. Два основних і рівнозначних чоловічих образи в балеті створили прем’єр балету Олександр Стоянов (Красс) і перший соліст Ярослав Ткачук (Спартак). Жіночі партії – кохану Спартака Фрігию і куртизанку Егіну блискуче станцювали прима-балерина Національної опери Катерина Кухар та гостя Києва Петра Конті.
Ця історія, розказана в танці, змушує задуматися про любов та пристрасть, про життя та смерть, про свободу та незалежність. А також про те, заради чого взагалі варто жити і творити. Музика геніального Арама Хачатуряна захоплює з перших акордів. Композитор створив героїчний образ людини для підтримки вольового духу народу в боротьбі за свою свободу і незалежність. Вистава має сувору композиційно–драматургічну логіку. У ній три дії, а в кожній – чотири масові сцени і три монологи. В чергуванні контрастних картин виникає “перекличка” сцен, а сама структура дії вдало розкриває драматичний конфлікт. Танець, віртуозний і потужний, пройнятий почуттям і думкою, панував в монологах, дуетах, масових сценах. Танцівники зазначили, що, незважаючи на солідний вік балету (прем’єра “Спартака” на київській сцені відбулася ще в 1977 р.), його хореографія приголомшливо сучасна. До речі, створення балету Арамом Хачатуряном зайняло 3,5 року. Ще варто зазначити, що “Спартак” відрізняється від більшості класичних балетних вистав. Наприклад, принципова відмінність полягає в тому, що вперше в балеті чоловічі партії набули самоцінного значення, “вийшли з тіні жіночих образів”. В епоху, коли балет був створений, це був чи не перший подібний випадок.
На думку Людмили Русаліної, наш балет – невід’ємна частина нашої української культури і потребує підтримки, а постановка “Спартак” – це завжди подія для глядачів. Тим більше – в такому зірковому складі. На запитання, чому вона вирішила підтримати саме цей балет, пані Людмила відповіла, що не тільки через актуальність “Спартака”, а й тому, що це дуже масштабна постановка на музику Хачатуряна зі складною хореографією видатного балетмейстера Анатолія Шекери. У виставі задіяно більше сотні артистів, які потужно передають найсильніші емоції мовою тіла. “Тут “Спартаку” нема рівних. Емоції боротьби і пристрасті, влади і рабства, свободи і приниження – саме ті, які різко протистоять одна одній, дуже яскраво були показані сьогодні в приголомшливому танцю та чудовій музиці, – пояснила меценат. – Крім того, тема боротьби за свободу близька нашій країні. І “Спартак” якраз передає прагнення до свободи і щастя”.
Втім, Людмила Русаліна відкрила ще одну причину її закоханості у балет. Виявляється, вона серйозно займалася ним з раннього дитинства до 16 років. “Я росла навпроти оперного театру. Кожні вихідні проходили в ньому. Ми з подругами стали справжніми завсідниками за лаштунками”, – поділилася вона спогадами. Тож не дивно, що любов до мистецтва і балету зокрема залишились у серці назавжди.
Петра Конті розповіла, що вона щаслива тій можливості, яка їй випала. “Я – італійка, римлянка. І горда, що станцювала Егіну. Адже вона теж справжня італійка. Я відчуваю, що знайшла ті характер і образ, що мені до вподоби”, – пояснює прима-балерина.
Олександр Стоянов поділився: “Я танцював партію римського полководця Красса – це переможець, володар. Це буквально передається в кожному русі танцю: підняті руки вгору, високі стрибки. В історії Римської Імперії Красс – це друг Юлія Цезаря і великого Помпея, разом вони правили Римом і світом. Моя роль нереально харизматична і для мене найбільш цікава і танцювальна в цьому балеті. Мені подобається можливість зіграти ті ролі, які ти собі ніколи не дозволиш в житті”.
Ярослав Ткачук, який виконав партію Спартака, зауважив, що образ лідера повсталих рабів потребував дуже багато праці і часу. Його неможливо просто відтворити на сцені без глибокого занурення у образ задовго до вистави. Потрібно танцювати і танцювати, і однієї вистави замало, треба мінімум разів п’ять, щоб вдалося повністю передати Спартака.
Виконавці головних партій особливо відзначили публіку, яка прийшла на спектакль. На їхню думку, глядач – невід’ємна частина вистави і артиста. Без глядача митці не живуть. На кожну виставу приходять різні люди і по-різному реагують на побачене. “Сьогодні публіка була особлива. Ми чули оплески в таких моментах, де ніколи колись їх не було. До того ж, аплодисменти звучали не раз. Значить, ми глядачів зачепили… Ми радіємо з того. Адже всі викладалися на повну”, – зазначив Ярослав Ткачук. Олександр Стоянов підсумував: “Театр – це завжди прекрасний привід відволіктися від трудових буднів і потрапити на деякий час в чарівну атмосферу. Я дивлюся на жінок, вони в театрі перетворюються, по-іншому поводяться, виглядають. Подобається, що це мистецтво надихає людей, емоційно заряджає”.
Звичайно, ми запитали у акторів та меценатки про їх подальші плани. Восени цього року, з ініціативи зіркової пари Катерини Кухар і Олександра Стоянова та за підтримки Людмили Русаліної, відбудеться кілька прем’єр благодійних вистав. Скоріш за все, це буде “Лебедине озеро” чи “Лускунчик”. Є велике бажання подарувати свято дітям. На зібрані кошти буде придбане медичне обладнання для лікарні Охматдит. “Брати дуже легко. Але потрібно вміти віддавати. Давайте будемо віддавати тим, хто потребує нашої допомоги. Від кожного такого вчинку життя в Україні стане трохи краще, трохи світліше”, – впевнена меценат Людмила Русаліна.
МЕЦЕНАТ ЛЮДМИЛА РУСАЛІНА ПІДТРИМАЛА БАЛЕТ «СПАРТАК» У ВИКОНАННІ ЗІРКОВИХ ТАНЦІВНИКІВ
31 травня зал Національного театру опери та балету ім. Тараса Шевченка був переповнений. У цей вечір публіці був представлений балет “Спартак” за участю зірок першої величини: прима-балерини театру La Scala і посла італійського танцю в світі Петри Конті, прима-балерини Національної опери, Народної артистки України Катерини Кухар, прем’єра балету, Заслуженого артиста України Олександра Стоянова і першого соліста Ярослава Ткачука. Свято балету відбулося завдяки зусиллям Олександра Стоянова, який виступив в якості продюсера, мецената Людмили Русаліної та ТМ “Статус”.
Протиборство римського патриція і ватажка повсталих рабів, про яке розказано мовою танцю, вважається перлиною в репертуарі Національного театру опери та балету ім. Тараса Шевченка. Однак ніколи ця історія не була представлена публіці настільки сильними виконавцями, які показали найвищі зразки танцювальної техніки та акторської майстерності. Два основних і рівнозначних чоловічих образи в балеті створили прем’єр балету Олександр Стоянов (Красс) і перший соліст Ярослав Ткачук (Спартак). Жіночі партії – кохану Спартака Фрігию і куртизанку Егіну блискуче станцювали прима-балерина Національної опери Катерина Кухар та гостя Києва Петра Конті.
Ця історія, розказана в танці, змушує задуматися про любов та пристрасть, про життя та смерть, про свободу та незалежність. А також про те, заради чого взагалі варто жити і творити. Музика геніального Арама Хачатуряна захоплює з перших акордів. Композитор створив героїчний образ людини для підтримки вольового духу народу в боротьбі за свою свободу і незалежність. Вистава має сувору композиційно–драматургічну логіку. У ній три дії, а в кожній – чотири масові сцени і три монологи. В чергуванні контрастних картин виникає “перекличка” сцен, а сама структура дії вдало розкриває драматичний конфлікт. Танець, віртуозний і потужний, пройнятий почуттям і думкою, панував в монологах, дуетах, масових сценах. Танцівники зазначили, що, незважаючи на солідний вік балету (прем’єра “Спартака” на київській сцені відбулася ще в 1977 р.), його хореографія приголомшливо сучасна. До речі, створення балету Арамом Хачатуряном зайняло 3,5 року. Ще варто зазначити, що “Спартак” відрізняється від більшості класичних балетних вистав. Наприклад, принципова відмінність полягає в тому, що вперше в балеті чоловічі партії набули самоцінного значення, “вийшли з тіні жіночих образів”. В епоху, коли балет був створений, це був чи не перший подібний випадок.
На думку Людмили Русаліної, наш балет – невід’ємна частина нашої української культури і потребує підтримки, а постановка “Спартак” – це завжди подія для глядачів. Тим більше – в такому зірковому складі. На запитання, чому вона вирішила підтримати саме цей балет, пані Людмила відповіла, що не тільки через актуальність “Спартака”, а й тому, що це дуже масштабна постановка на музику Хачатуряна зі складною хореографією видатного балетмейстера Анатолія Шекери. У виставі задіяно більше сотні артистів, які потужно передають найсильніші емоції мовою тіла. “Тут “Спартаку” нема рівних. Емоції боротьби і пристрасті, влади і рабства, свободи і приниження – саме ті, які різко протистоять одна одній, дуже яскраво були показані сьогодні в приголомшливому танцю та чудовій музиці, – пояснила меценат. – Крім того, тема боротьби за свободу близька нашій країні. І “Спартак” якраз передає прагнення до свободи і щастя”.
Втім, Людмила Русаліна відкрила ще одну причину її закоханості у балет. Виявляється, вона серйозно займалася ним з раннього дитинства до 16 років. “Я росла навпроти оперного театру. Кожні вихідні проходили в ньому. Ми з подругами стали справжніми завсідниками за лаштунками”, – поділилася вона спогадами. Тож не дивно, що любов до мистецтва і балету зокрема залишились у серці назавжди.
Петра Конті розповіла, що вона щаслива тій можливості, яка їй випала. “Я – італійка, римлянка. І горда, що станцювала Егіну. Адже вона теж справжня італійка. Я відчуваю, що знайшла ті характер і образ, що мені до вподоби”, – пояснює прима-балерина.
Олександр Стоянов поділився: “Я танцював партію римського полководця Красса – це переможець, володар. Це буквально передається в кожному русі танцю: підняті руки вгору, високі стрибки. В історії Римської Імперії Красс – це друг Юлія Цезаря і великого Помпея, разом вони правили Римом і світом. Моя роль нереально харизматична і для мене найбільш цікава і танцювальна в цьому балеті. Мені подобається можливість зіграти ті ролі, які ти собі ніколи не дозволиш в житті”.
Ярослав Ткачук, який виконав партію Спартака, зауважив, що образ лідера повсталих рабів потребував дуже багато праці і часу. Його неможливо просто відтворити на сцені без глибокого занурення у образ задовго до вистави. Потрібно танцювати і танцювати, і однієї вистави замало, треба мінімум разів п’ять, щоб вдалося повністю передати Спартака.
Виконавці головних партій особливо відзначили публіку, яка прийшла на спектакль. На їхню думку, глядач – невід’ємна частина вистави і артиста. Без глядача митці не живуть. На кожну виставу приходять різні люди і по-різному реагують на побачене. “Сьогодні публіка була особлива. Ми чули оплески в таких моментах, де ніколи колись їх не було. До того ж, аплодисменти звучали не раз. Значить, ми глядачів зачепили… Ми радіємо з того. Адже всі викладалися на повну”, – зазначив Ярослав Ткачук. Олександр Стоянов підсумував: “Театр – це завжди прекрасний привід відволіктися від трудових буднів і потрапити на деякий час в чарівну атмосферу. Я дивлюся на жінок, вони в театрі перетворюються, по-іншому поводяться, виглядають. Подобається, що це мистецтво надихає людей, емоційно заряджає”.
Звичайно, ми запитали у акторів та меценатки про їх подальші плани. Восени цього року, з ініціативи зіркової пари Катерини Кухар і Олександра Стоянова та за підтримки Людмили Русаліної, відбудеться кілька прем’єр благодійних вистав. Скоріш за все, це буде “Лебедине озеро” чи “Лускунчик”. Є велике бажання подарувати свято дітям. На зібрані кошти буде придбане медичне обладнання для лікарні Охматдит. “Брати дуже легко. Але потрібно вміти віддавати. Давайте будемо віддавати тим, хто потребує нашої допомоги. Від кожного такого вчинку життя в Україні стане трохи краще, трохи світліше”, – впевнена меценат Людмила Русаліна.